Південночеський музей

Музей, що виріс із дарів

Перші збірки відкрили для публіки навесні 1877 року в Будинку біля трьох корон поруч із ратушею, складені з дарів місцевих мешканців і земляків, що жили за кордоном. Дари прибували так швидко, що потрібна була будівля — монументальна неоренесансна споруда на сьогоднішній вулиці Dukelská постала в 1899–1901 роках і незабаром відкрилася для публіки.

Молдавіти: зелене скло, що впало з неба

У вітринах лежать молдавіти — зелене скло кручених форм. Це не місцевий камінь у звичному сенсі: розплавлена порода була викинута в стратосферу ударом метеорита в Баварії майже п’ятнадцять мільйонів років тому й упала по Південній Богемії. Те зелене скло — одна з найвідвідуваніших експозицій музею.

Еміл Голуб і чотириста золотих монет

Африканський дослідник Еміл Голуб залишив музею дар чотирьохсот золотих монет — і збірку, що досі тримає етнографічні зали. Зв’язок Голуба з Будейовіце — частина того, чому музей відчувається менше провінційною шафою, а більше вікном у ширший світ.

Вісімсот тисяч предметів — і що ви насправді бачите

Фонди перевищують 800 000 одиниць. На показі лише частка. Це нормально для музеїв такого розміру; що змінює візит — знання, що решта не «відсутня», а зберігається, вивчається й іноді ротується.

Чому срібне гірництво зупинилося, коли місто могло карбувати власні гроші

Будейовіце колись карбували власні срібні монети. Монетний двір стояв на Piaristické náměstí. Чому срібло з Рудольфова перестало текти і як монетний двір міста вписується в ту історію — одна з ниток, що також іде через розділи про Рудольфов і штольню Еліаш.

Уламок, що відсунув історію міста на чотири тисячі років

Серед археологічних знахідок є шматки, що переписали, наскільки давня людська присутність біля злиття — зокрема уламок, що відсунув часову шкалу на тисячоліття. Поруч із ними лежать предмети, які навіть археологи ще не можуть назвати з певністю.

У вітрині: підлога з церкви, якої більше немає

Одна експозиція зберігає підлогу з церкви, якої немає. Ви дивитеся на поверхню, якою люди колись ходили в священному просторі, що більше не стоїть — тихе нагадування, що музей не лише про те, що вижило над землею.

На місці

Запитання

Джерела