Місце
Собор св. Миколая
Парафіяльна церква з 1265 року, перебудована після нищівної пожежі 1641 року італійськими майстрами в барокову форму. Останки міського покровителя, святого Аураціана, прибули сюди з римських катакомб 1644 року — сучасна антропологія припускає, що вони найімовірніше належали жінці.
Святий Аураціан — і чому саме він
Про власне життя Аураціана нічого не відомо — єдине джерело його культу — римська «authentica», офіційний сертифікат, що позначає його останки в катакомбах як останки мученика. Вважають, що він жив у II–III столітті. Це ні випадок, ні унікальність Будейовіце: у XVII–XVIII століттях Рим вів спеціальну Конгрегацію індульгенцій і реліквій, яка систематично перевіряла й розповсюджувала тисячі анонімних останків з римських катакомб у католицькі землі Центральної Європи — так званих «катакомбних святих». Це був інструмент Контрреформації: після Тридцятилітньої війни свіжо рекатолізованим регіонам (зокрема Південній Богемії) потрібні були нові реліквії й нові покровителі. Тож Аураціана обрали не за певний вчинок чи зв’язок із містом — він був радше даром, що прибув правильним каналом у правильний час.
Конкретно: 1643 року папа Урбан VIII дав ці останки (спочатку з так званих катакомб Калліста) Людвіку з Розенгайма, провінціалу ордену капуцинів у Богемії та Моравії, за умови, що їх не розділять. Через рік, 1644-го, вони прибули до Богемії з Рима й були поміщені в капуцинський монастир св. Анни — той самий монастир, який лише кілька років раніше (1641) пережив велику пожежу з легкими пошкодженнями. Лише 4 серпня 1670 року їх урочисто перенесли до парафіяльної (з 1785 соборної) церкви св. Миколая й віддали місту; той день досі згадують як свято. Сьогодні вони лежать у ніші біля баптистерію. Сучасне антропологічне дослідження вказало, що останки найімовірніше належали жінці — що не зменшує ролі, яку культ відіграв в ідентичності міста.
Після пожежі 1641 року
Готична парафіяльна церква згоріла у великій пожежі. Лишилися лише обвуглені стіни пресбітерію. Італійські майстри потім переробили церкву в барокову форму; Чорна вежа поруч лишилася окремою дзвіницею. Результат — силует, який ви бачите сьогодні: барокове тіло без великої власної вежі й окрема ренесансна сторожова вежа поруч.
На що звернути увагу всередині
Бароковий інтер’єр винагороджує повільний погляд — вівтарні образи, ліпнина й ніша баптистерію з Аураціаном. Церква стоїть на місці оригінальної парафіяльної церкви від заснування міста 1265 року, тож ви стоїте на найстарішому безперервному священному ґрунті історичного центру.
На місці
Інтер’єр бароковий, не готичний — після пожежі 1641 року від готичної церкви лишилися лише обгорілі стіни пресбітерію. У церкви немає великої власної вежі, лише мала sanctus-башточка; її дзвіниця — Чорна вежа, що стоїть окремо поруч. Останки святого Аураціана в ніші на лівому південному боці баптистерію.
Джерела
- https://cs.wikipedia.org/wiki/Svat%C3%BD_Auraci%C3%A1n
- https://cs.wikipedia.org/wiki/Sv%C4%9Btci_z_katakomb
- https://budejovice.rozhlas.cz/ostatky-svateho-auraciana-patrona-ceskych-budejovic-vystavi-v-katedrale-7039871
- http://www.encyklopedie.c-budejovice.cz/clanek/svaty-auratian-auracian
- https://www.kudyznudy.cz/aktivity/katedrala-sv-mikulase-v-ceskych-budejovicich
- https://cs.wikipedia.org/wiki/Katedr%C3%A1la_svat%C3%A9ho_Mikul%C3%A1%C5%A1e