У Будейовіце
Vodárenská věž
Пішки 28 min
На перший погляд вежа з 1724 року може здаватися уламком замку. Насправді це технічна пам’ятка, яка качала воду з Влтави до міста, зокрема до фонтана Самсона. Питною вона не була. Питної води місто дістало лише 1882 року — другою, цілком окремою трубою, що закінчувалася біля вуличних фонтанів. Труби до квартир з’явилися лише з 1950-х.
Vodárenská věž на березі Влтави в Mánesova ulice виглядає як руїна замку, але це водяна машина — від 1724 вона гнала воду до міста для фонтана Самсона. Пити її не можна було. Питна вода від 1882 йшла другою трубою до вуличних фонтанів. Квартири підключили лише з 1950-х, тож навіть прабабусі сьогоднішніх місцевих ще носили питну воду з вулиці.
Практичні дані
- Пішки 28 min
- Години роботи: areál a venkovní stezka volně přístupné celoročně zdarma. Dovnitř jen s komentovanou prohlídkou, v sezoně zhruba květen–září
На місці
Вежа стоїть на правому березі, сама на впорядкованій ділянці, тож видно її цілком знизу. На стіні, зверненій до міста, велике сграфіто будейовицького художника Richard Kristinus (1865–1926) — здалеку як пляма, зблизька читається герб міста. Воно видно лише з цього боку; обійдіть вежу ззаду — і пропустите його. Освітня стежка обходить вежу в одинадцяти зупинках; на одній можна напитися з репліки історичного фонтана, на іншій спробувати шлюзовий затвор. За вежею стоїть статуя тварини, якій публіка в опитуванні дала ім’я Čevava, і фонтан, що показує кругообіг води.
Усередині піднімаєтеся 106 сходинками до старого резервуара. Дорогою можна торкнутися оригінальної барокової кладки з 1721–1724 — найстарішої частини, обгорнутої, але не знищеної перебудовою 1882 року. Нагорі мідний бак, куди воду нагнітали і звідки вона самопливом ішла до міста.