Легенда · Чеські Будейовіце
Пекарня У капуцинів
Капуцинському монастиреві на вул. Kněžská у Чеських Будейовіце був потрібен сусідній двір, а пекар продавати не хотів. Лише коли після його смерті вмирала вдова, з сусіднього монастиря прийшов священик вислухати її останню волю. За легендою він тоді просунув руку під її подушку.
За старою будейовицькою легендою капуцинський монастир межував із домом певного пекаря. За його домом тягнувся великий двір, а монастирський подвір’я було мале. Брати тому просили пекаря поступитися їм частиною двору.
Марно; пекар не поступався. Навіть після його смерті вони не змогли схилити вдову виконати їхнє бажання.
Минули роки, і пекарева вдова постаріла. Жила сама, бо з чоловіком дітей не мали. Коли наблизилася смерть, забажала священика, щоб сповідатися й приготуватися полишити цей світ.
Із сусіднього монастиря, за легендою, прийшов один із капуцинів. Звів розмову до останньої волі, і голосом уже майже нечутним жінка погодилася, щоб заповіт склали.
Капуцин просунув руку під її подушку. Після кожного питання тоді ворушив головою жінки так, щоб здавалося, ніби вона киває на згоду. Коли майже дійшли до кінця заповіту, спитав:
«Чи бажаєте залишити двір свого дому капуцинському монастиреві?»
Голова на подушці кивнула.
За легендою двір так перейшов до монастиря, і відтоді пекарський дім почали звати Пекарнею У капуцинів.
Як було насправді
Капуцинів привели до Чеських Будейовіце 1614 року, а їхній монастир із церквою св. Анни виник на вул. Kněžská в 1615–1620 роках; оповідь про заповіт пекаревої вдови — легенда і не засвідчена.
Капуцинів привели до Чеських Будейовіце 1614 року, а їхній монастир із церквою св. Анни виник на вул. Kněžská в 1615–1620 роках.
Сама оповідь про пекаря, його вдову, останню волю, руку під подушкою й набуття сусіднього двору належить до будейовицької легендарної традиції. Не засвідчено, що подія справді сталася так, як розповідає легенда.
Під будівництво монастиря капуцини 1614 року купили руїни дев’яти міщанських домів після ранішої пожежі. Ділянка тяглася від Kněžské до Kanovnické і включала великий сад. Монастир справді постав серед міщанської забудови й справді межував із чужими дворами. Після монастиря частину вул. Kněžská почали звати Kapuzinergasse, чеською Kapucínská.
Конкретного пекарського дому чи того, що «У капуцинів» була засвідчена історична назва дому, перевірити не вдалося. Це назва легенди.
Куди за легендою
Церква св. Анни й колишній капуцинський монастир, вул. Kněžská, Чеські Будейовіце. Сьогодні церква — концертний зал.
Звідки ми це знаємо
- Encyklopedie Českých Budějovic, hesla kapucíni, kapucínský konvent u kostela svaté Anny, Kněžská ulice
- VLČEK, Pavel; SOMMER, Petr; FOLTÝN, Dušan. Encyklopedie českých klášterů. Praha: Libri, 1997