Легенда · Чеські Будейовіце
Водяник
До дітей, що гралися біля Doubravice коло Чеських Будейовіце, прийшов незнайомий чоловік із вирізаною сопілкою й почав грати. Вони пішли за ним, ніби зачаровані. Один хлопчик лишився й побачив, як вода в ставу розступилася й знову зімкнулася. Це той самий матеріал, що й у Гамельнського щуролова — лише з іншим кінцем.
У водах навколо Будейовіце, кажуть, живе водяник. Тримається глибоких місць у ставах і омутах, і люди воліють такі води обминати. Кажуть, хто необережно підійде до такої води, може не повернутися.
Усе це про нього розповідають. У будейовицькому краї розповідають і ось що.
Біля Doubravice колись гралася ватага дітей. Раптом до них приєднався незнайомий чоловік. Нічого не сказав; лише витяг дивно вирізану сопілку й почав грати їм щось дуже гарне. Діти розвеселилися, почали стрибати й кричати від радості. Чоловік не переставав грати й повільно йшов геть. Вони пішли за ним, ніби зачаровані.
Лише один із хлопчиків лишився стояти.
Чому — ніхто не знає.
Він дивився на процесію й бачив, що вона прямує до ставу. Там чоловік ударив сопілкою по поверхні води. Вода розступилася. Діти пішли за ним униз, і поверхня знову зімкнулася за ними.
Хлопчик побіг додому з криком і розповів здивованим батькам, що бачив. Усі відразу зрозуміли: незнайомий сопілкар був водяником. Батьки зниклих дітей вирішили виманити його зі ставу, бо на суходолі він утрачає силу й владу.
Чекали довго, день за днем, аж доки врешті дістали нагоду. Водяник вийшов зі свого царства — і вони схопили його.
Погрожували кинути його у вогонь, якщо не поверне дітей і не полишить край назавжди. Водяник пообіцяв усе, і батьки відпустили його.
Того самого дня зниклі діти з’явилися вдома. Розповіли батькам, що водяник ставився до них добре — вони лише гралися й спали.
Через вісім днів після тієї події зі ставу виїхав віз. Його тягли чотири чорні істоти, схожі на котів, а на маленькому возі був навантажений найдивніший мотлох. На козлах сидів водяник, потягуючи коротку люльку й ляскаючи батогом. Запряг рушив із незвичайною швидкістю й невдовзі зник цілком.
Відтоді водяник у тих околицях більше не показувався.
Як було насправді
Легенду про водяника-сопілкаря з Doubravice біля Чеських Будейовіце записав Josef Virgil Grohmann 1863 року; це місцевий варіант того самого мотиву, що й Гамельнський щуролов.
Doubravice в тій легенді — не випадковість. Уже 1863 року Josef Virgil Grohmann умістив у збірку Sagen-Buch von Böhmen und Mähren легенду під назвою Wassermann als Flötenspieler, дію якої поклав у Doubravice біля Будейовіце. Це не загальна казка про водяника, пізніше наклеєна на Будейовіце. Її тут розповідають щонайменше сто шістдесят років.
Навіть віз старий. Образ водяника, що від’їжджає на возі, запряженому чотирма чорними істотами, схожими на котів, належить до засвідченої старшої форми оповіді.
А тепер найцікавіше. Мотив флейтиста, що музикою виводить дітей із села, не південночеський. Це той самий матеріал, що й у славетного Гамельнського щуролова. Різниця — у кінці, і ця різниця варта уваги: у Гамельні діти зникають і не повертаються. У будейовицькому краї батьки беруть себе в руки, ловлять того на суходолі, де він утрачає силу, і виторговують дітей назад.
Той самий страх — інша відповідь. Цей край своїх дітей не втратив.
Ще одна деталь. Водяник цієї легенди наприкінці ні зникає, ні гине. Вантажить свій мотлох на віз і від’їжджає, ніби квартирант, що переїжджає. Для істоти, якої люди боялися, це напрочуд буденний кінець.
Куди за легендою
Doubravice біля Чеських Будейовіце, сьогодні міський район на північно-східному краю міста. Стави навколо й досі на своїх місцях.
Звідки ми це знаємо
- GROHMANN, Josef Virgil. Sagen-Buch von Böhmen und Mähren. Prag, 1863: pověst Wassermann als Flötenspieler, dějiště Doubravice u Budějovic
- VOLLGRUBER, Franz Engelbert. Historický přehled budějovických pověstí; přepis a komentář Jihočeské vědecké knihovny, Kohoutí kříž
- WEHRHAN, Karl. Die Sage. Leipzig, 1908: budějovický motiv vodníka, kterého lidé přiměli opustit kraj